Чекаємо кожного...
Куточок очікування, віри й надії.
Місце тиші, яке говорить більше за слова.
Місце, де серце стискається, але не втрачає віри.
Він присвячений тим, кого ми щодня чекаємо вдома — нашим воїнам, які зникли безвісти, та тим, хто перебуває у ворожому полоні.
Для їхніх рідних це не просто слова.
Це — щоденний біль.
Це — молитва щоранку і щовечора.
Це — надія, яка не згасає навіть тоді, коли сили на межі.
Це — постійне очікування дзвінка, повідомлення, будь-якої доброї звістки…
За кожним ім’ям — цілий всесвіт.
Мама, яка не випускає телефон із рук.
Дружина, яка тримається заради дітей.
Діти, які щиро вірять, що тато обов’язково повернеться.
Нездійснені поки що мрії. Плани на мирне життя. Велика любов до України.
Вони стали на захист нашої держави.
Сьогодні наш спільний обов’язок — не дозволити, щоб про них забули.
Говорити їхні імена.
Підтримувати родини.
Бути поруч. Не мовчати.
Ми віримо.
Ми підтримуємо.
Ми чекаємо.
