День пам'яті жерт Голодоморів
Сьогодні ми з болем у серці й молитвою згадуємо мільйони українців, що стали жертвами голодоморів. Особливо Голодомор 1932–1933 років, який світ визнав геноцидом українського народу. Ця трагедія минулого століття залишила по собі не лише сторінки історії, а й глибоку духовну рану, яка кровоточить і нині.
Тоді нас знищували за мову, за право бути господарями на своїй землі, за національну ідентичність. На жаль, історія повторюється, лише змінюючи обличчя, але зберігаючи ту саму жорстоку суть — нищення й руйнування життя.
91 рік минув, а виклик залишається. Ворог усе той самий, але боротьба наша сьогодні сильніша й незламніша. Бо нас неможливо здолати ні ракетами, ні блекаутами, ні залякуванням. Як казала велика Леся Українка, у нашому серці живе те, що не вмирає. А це любов: до рідної землі, до мови, яку передала нам мати, до свого народу, який завжди боротиметься за життя й свободу.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо.
