Як спілкуватися з людьми без кінцівок чи з протезами
Війна триває. Кожного дня на вулицях більшає людей з протезами або без кінцівок.
Нашому суспільству потрібно прийняти цю нову реальність і навчитися правильно комунікувати з цими людьми, щоб зробити їхню адаптацію якомога легкою. Допомогти, а не нашкодити.
Є певні правила для спілкування з людьми з інвалідністю, які зовсім неочевидні:
- Наприклад, не допомагайте, якщо вас про це не просили. Завжди спочатку питайте, чи потрібна людині допомога, і ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи їхніх допоміжних засобів пересування без їхнього дозволу. Це не просто неввічливо, такими діями ви можете порушити баланс та нашкодити людині. Якщо ваша допомога доречна, вам про це скажуть.
- Не жалійте. Важливо не жаліти, а співчувати. Яка різниця? Коли ми жаліємо людину, ми дивимося на те, що людина втратила, хочемо сказати їй «бідний/бідна». А коли ми співчуваємо, то бачимо те, що в неї є. Її силу та витривалість. Ми поважаємо її, але нам шкода, що їй довелося багато пережити.
- Не питайте про травму. Часто людям важко згадувати про поранення чи травмування. Якщо вам важливо дізнатися про це, спочатку запитайте, чи комфортно їм розмовляти про цей досвід.
- Не ігноруйте. Зустрівши людину з інвалідністю, ми часто почуваємося розгубленими. Не знаємо, що казати, як реагувати, і тому обходимо стороною чи уникаємо спілкування з ними. Люди з інвалідністю є такими ж громадянами як і кожен із нас, багато з них поклали своє здоров’я, захищаючи наше життя. Вони заслуговують на нашу увагу та повагу.
- Не витріщайтеся. Якщо ви зустріли людину без кінцівки або з протезом – не розглядайте їхню травму. Людині буде це неприємно, вона почуватиметься ніяково та некомфортно.
Поговоріть із дітьми про людей з інвалідністю. Дуже важливо розмовляти не в присутності людини, якої це стосується. Тому краще говорити заздалегідь, до того як діти виявлять цікавість. У розмові використовуйте правильний термін «людина з інвалідністю» і пояснюйте дитині доступними для її віку словами вищенаведені правила.
І найголовніше – навчіть дитину бачити в людині насамперед особистість, а в інвалідності просто одну з ознак.
